Геомагнітне поле виникає в результаті руху розплавленого заліза в ядрі. Сила поля та його структура постійно змінюються, але повільно. Палеомагнетисты вважають, що вікові коливання не перевищують 16%. А ось нові дані, отримані в мідній плавильне, розташованої поруч з древнегипетскими копальнями на півдні Ізраїлю, говорять про те, що сила магнітного поля може зрости на 40-100%, а потім повернутися в «нормальне» стан менш ніж за двадцять років.

Якщо метал застиг дуже швидко, по ньому можна визначити особливості магнітного поля в конкретний момент. Як правило, палеомагнетисты вивчають для цього вулканічне скло. Луїс Сильва з Університету Лідса (Великобританія) і його колеги замінили його шлаком, що залишилися після виплавки міді, — по суті, той же потік лави, але в меншому масштабі.

Аналіз шлаку з Тимны дозволив виявити, крім іншого, сліди пшеничних зерен, фініків, винограду і навіть людського волоса. Все це дозволило датувати роботу плавильні кордоном II і I тисячоліть до н. е.

Зразки потім об’єднали з вже вивченим шлаком рудників Хирбат-ен-Нахас, що на північному сході Йорданії. У загальній складності в руках вчених виявилися дані за 1050-870 рр. до н. е.

Частина зразків розплавили і швидко загасили, а потім порівняли з недоторканим шлаком. З’ясувалося, що в районі 990 і потім 900 рр. до н. е. сила магнітного поля змінювалася в 5-10 разів швидше, ніж вчені звикли бачити, і в 2,5 рази перевищувала сучасні показники.

Є, втім, підозра, що це якась особливість Близького Сходу, але не всієї Землі. Можливо, що просто десь під Ізраїлем частина особливо намагніченого розплавленого заліза повернулася якось по-особливому.